21 ЖОВТНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua





Про клуб

Ідея створення молодіжного літературного клубу «Ліра» виникла у 1996 році, після проведення бібліотекою обласного конкурсу «Кращий молодий читач року», у якому взяла участь творчо обдарована молодь Кіровоградщини.

Заснування клубу підтримала обласна організація Національної спілки письменників України: голова Василь Васильович Бондар та член спілки, відомий письменник Валерій Васильович Гончаренко.

Валерій Гончаренко був ідейним наставником та неофіційним керівником клубу. Саме він організовував творчу молодь, вів засідання, давав поради з написання творів, запрошував відомих письменників.

Спочатку до клубу входило 15 учасників. Всього ж за ці роки лави поповнились понад трьома десятками юних письменників області, а виявити їх майже завжди допомагали обласні конкурси творчо-обдарованої молоді («О, мово моя, душа голосна України», 2000 р.; «Мій рідний край – моя земля», 2004 р.; «Кращий молодий читач Кіровоградщини», 2006 р. та ін.), обласні етапи всеукраїнських конкурсів („Легенди рідного краю”, 2008 р. та ін.).

Членами клубу «Ліра» є старшокласники, студенти, а також ті, хто вже закінчив навчання. Приходять на зустрічі поети-початківці, прозаїки, ті, кого цікавить царина літературної критики. Всіх їх об'єднує велика любов до художнього слова, вміння помічати і цінувати його мелодику, відтінки, гармонію.

Кожне засідання складається з кількох тем, часом вони можуть кардинально змінюватися. На засіданнях клубу приділяється увага питанням історії та теорії літератури, психології творчості. Обговорюються новинки сучасного літературного життя, зокрема книги, висунуті на здобуття різноманітних літературних премій. Часто звучать твори, надруковані в часописах: львівського «Дзвону», криворіжського «Кур'єру Кривбасу», кропивницької «Вежі». Все це надихає молодь писати з іще більшою наснагою.

У рамках клубу проводяться зустрічі з відомими не лише в області, а і в Україні письменниками та літературознавцями. За багато років на засіданнях побували: Василь Бондар, Володимир Шовкошитний, Олександр Косенко, Антоніна Корінь, Олена Надутенко, Антоніна Царук, Олександр Кердіваренко, Микола Бутенко, Анатолій Загравенко, Василь Гутник, Володимир Могилюк, Василь Марко, Леонід Безпалий, Костянтин Берест, Віктор Ганоцький, Ольга Полєвіна, Валентина Кондратенко, Ірина Кримська, Анатолій Куманський, Віктор Шило, Роман Любарський, Леонід Куценко, Світлана Барабаш, Надія Частакова, Ольга Мігель та ін. Почесними членами клубу були поети Валерій Гончаренко та Дмитро Танський.

Обов'язковою частиною кожного засідання є «творча майстерня». Бажаючі по черзі читають власні твори, а решта присутніх обговорюють почуте, звертають увагу як на знахідки, творчі досягнення, так і на недоліки того чи іншого твору. Користь для себе знаходять і ті, хто слухають аналіз твору, і той, хто аналізує.

Найбільшими здобутками роботи клубу є книги, видані його членами: Любові Єрьоменко «З відблиском сльози», Інни Рижик-Нежуріної «Мить» та «Контрасти», Інги Горяєвої «Людина», Назарія Назарова «Втеча з Вавилона», Ганни Васьковської «На серці грає скрипка сумовита», Юрія Слюсаренка «Історія нашої ери», Василя Левицького «МаксималISTи» та ін.

У 2009 році за сприяння Управління молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації бібліотекою було упорядковано та видано збірку «Озвалась ліра водограєм». До неї увійшло близько 50 віршових та прозових творів 13 авторів – членів клубу «Ліра».

Двоє членів клубу – Інна Рижик-Нежуріна та Юлія Гладир – стали членами Національної спілки письменників України.

Ліровці активно беруть участь у різноманітних літературних конкурсах. Так, Юлія Гладир та Василь Левицький стали дипломантами Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (2007 р. та 2008 р.). Юлія також є переможницею Кіровоградського обласного літературного конкурсу «Сокіл степів» (2010 р.) та лауреатом обласної літературної премії імені Є. Маланюка (2012 р.).

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2017 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2016 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2015 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2014 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2013 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2012 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2011 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2010 рік     завантажити

План роботи літературного клубу «ЛІРА»на 2009 рік     завантажити


Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх